Зачем люди мечтают? Для чего им нужны мечты? Потому ли, что реальность кажется настолько скучной, что людям хочется вырваться из скучного, надоевшего мира и с головой погрузиться в прекрасный мир мечтаний, полный ярких солнечных лучей, благоухания невиданных цветов, покоя и умиротворения? Возможно, там, в придуманном мире, они черпают силы для существования в мире реальном? Мечты человеку нужны и для того, чтобы на время отойти, отстраниться от жестокой действительности, погрузиться в сказочный мир, наполненный яркими красками. После подобного путешествия уже намного легче переносить тяготы мира реального. Но есть в мечтаниях и ещё одно-только мечтатель может быть художником, музыкантом, поэтом, изобретателем, ибо человек приземлённый, живущий всегда в строгом осознании реального мира, никогда не сможет перешагнуть за тот волшебный барьер, что скрывает от человека волшебный мир грёз и мечтаний. Обратимся к примерам из литературы. В произведении А.Грина « Алые паруса» Ассоль, живущая в скромной, бедной обстановке, среди людей, занятых лишь работой, мечтает о прекрасном корабле с алыми парусами, который непременно увезёт её в прекрасную страну. Предсказание, услышанное ею в детстве породило эту мечту, и Ассоль так свыклась с ней, что даже мысли не допускала, что этого может не случиться.
Источник: https://www.kritika24.ru/page.php?id=40120
Зачем люди мечтают? Для чего им нужны мечты? Потому ли, что реальность кажется настолько скучной, что людям хочется вырваться из скучного, надоевшего мира и с головой погрузиться в прекрасный мир мечтаний, полный ярких солнечных лучей, благоухания невиданных цветов, покоя и умиротворения? Возможно, там, в придуманном мире, они черпают силы для существования в мире реальном? Мечты человеку нужны и для того, чтобы на время отойти, отстраниться от жестокой действительности, погрузиться в сказочный мир, наполненный яркими красками. После подобного путешествия уже намного легче переносить тяготы мира реального. Но есть в мечтаниях и ещё одно-только мечтатель может быть художником, музыкантом, поэтом, изобретателем, ибо человек приземлённый, живущий всегда в строгом осознании реального мира, никогда не сможет перешагнуть за тот волшебный барьер, что скрывает от человека волшебный мир грёз и мечтаний. Обратимся к примерам из литературы. В произведении А.Грина « Алые паруса» Ассоль, живущая в скромной, бедной обстановке, среди людей, занятых лишь работой, мечтает о прекрасном корабле с алыми парусами, который непременно увезёт её в прекрасную страну. Предсказание, услышанное ею в детстве породило эту мечту, и Ассоль так свыклась с ней, что даже мысли не допускала, что этого может не случиться.
Источник: https://www.kritika24.ru/page.php?id=40120
Объяснение:
XVI—XVIII століття — надзвичайно складний і важливий період в житті українського народу. У політичній історії він охоплює такі процеси, як перехід всіх українських земель під владу Речі Посполитої, наростання визвольної боротьби, створення національної державності в ході Хмельниччини, подальша втрата завоювань. У вітчизняній культурі це була яскрава, плідна епоха, принципова для подальшого розвитку. Можна виділити цілий ряд причин, які пояснюють культурне піднесення в Україні у XVI—XVIII століття
Передусім треба підкреслити, що тоді ще були живі традиції Русі. Найкраще вони збереглися у західноукраїнських землях, менш потерпілих від монголо-татарського нашестя. Крім того, у великому князівстві Литовському культурна спадщина Русі була сприйнята на державному рівні.
У XVI столітті триває стабілізація і пожвавлення економічного життя, зростання міст. Нараховувалося до 20 великих українських міст з населенням понад 10—15 тисяч жителів. У Львові, Києві кількість ремісничих спеціальностей досягала 300. Розвитку товарно-грошових відносин сприяло магдебурзьке право (правова система, яка закріплювала самоврядування городян). На Волині і в Галичині все ширше практикувалося будівництво світських споруд не з дерева, а з каменю і цегли, у XV столітті у Львові було побудовано водопровід.
Свою роль відіграв і вплив західноєвропейського Відродження та Реформації. В містах України, як і в ряді інших європейських країн, проживало етнічно різнорідне населення: крім українців — поляки, німці, євреї, вірмени, угорці, греки, що сприяло взаємопроникненню різних культур. У XV столітті, коли під ударами Османської імперії прийшли до занепаду італійські колонії у Криму, частина генуезьких купців переселилася до Львова і Києва. З іншого боку, діти українських вельмож навчалися в університетах Праги, Кракова, Болоньї. Варто пригадати імена українського поета XV століття Павла Русина, професора медицини й астрономії з Дрогобича Юрія Котермака. Гуманістичні настрої та ідеї, європейські художні стилі набували на українському культурному ґрунті нових форм.
Найважливішим чинником, який впливав на розвиток культури в Україні в цей період, була національно-визвольна боротьба українського народу (зокрема Національно-Визвольна війна 1648-1657 рр.). Утворення Речі Посполитої внаслідок Люблінської унії у 1569 призвело до концентрації практично всіх українських земель у єдиних державних кордонах, поставило їх населення у найважчі політичні, соціально-економічні умови. У зв'язку зі зростанням міст в Європі зріс попит на продукцію сільського господарства, а Іспанія, яка досі була «житницею Європи», не справлялася з цим завданням. Потрібні були нові постачальники, і на цю роль претендувала Польща. Польські феодали захопили землю, закріпачили селян, витискали з України максимум прибутку, але в той же час захистити її від набігів османів і татар виявилися неспроможними. У цих умовах всі культурні процеси перепліталися як з боротьбою проти польського засилля, так і з обороною рубежів від натиску Кримського ханства й Османської імперії.