ОбъяснениеЯк добре дивитись на ласкаве сонце і довго-довго посміхатись. Тоді забуваєш про все на світі і тоді здається, що воно світить саме для тебе, щоб ти мружила ясні очі і весело всміхалась до сонця саме тією посмішкою душі, відкритою, щирою, світлою, яка робить сонячним пасмурний день, просторою — тісну кімнату. Це все моя країна, ім'я якій — Україна, така велична і красива.
Рідний край. Земля батьків і прадідів наших. Безмежні степи, зелені ліси й долини, високі блакитні небеса! Хіба є що на світі краще за мою Україну?
Щаслива я, що народилася і живу на такій чудовій, багатій, мальовничій землі — на нашій славній Україні. Мій рідний край! Овіяний вітрами історії, оспіваний у піснях, прославлений у легендах. Зеленою скатертиною простягайся родючі землі Таврії. Лежить довкола простір широкий, степ хвилястий, як море, безкраїй. Дивишся в далечінь і уявляєш, як мінливою тихою ходою бредуть круторогі воли, похитують головами. То чумаки їдуть у Крим псі сіль...
Харківщина... Це край з багатою історією, край легендарних і героїчних подій. І його не можна не любити. А любити своє місто, свою Батьківщину — це означає не бажати їм зла, поважати мову, культуру, літературу, побут, історію... А найголовніше — не бути байдужим. І робити все на користь України.
Я так люблю тебе, мій рідний краю, моя Україно!
Сьогодні вона вільна, суверенна держава, яка будує нове життя. Міць народу глибинна, започаткована Київською Руссю, прославлена міцною козацькою рукою за часів Запорізької Січі.
