Главная мысль
сказки М.Пришвина “Кладовая солнца” – взаимосвязь человека с природой. В “Кладовой
солнца” и птицы, и звери, и даже пень играют роль героев повествования. Они ведут Настю и Митрашу Веселкиных, а собака Травка даже Митраше жизнь.
В сказке много
живописных описаний, одушевлений и метафор. Не только животные и растения “Кладовой
солнца” приобретает человеческие свойства, но и героев-людей М.Пришвин сравнивает
с природой. Например, Насте он даёт прозвище “Золотая курочка”. Это
подчеркивает единство человека и других живых существ. Человек – не хозяин
природы, а ее друг. И если он не будет слушаться дружеских советов и подсказок,
с ним может случиться беда. Что и произошло с Митрашей. Он не пошел вслед за
травой белоус, что указывала ему путь по тропе, и угодил в топкое болото. Настеньку
природа своими знаками также увлекла от основной тропы, но наградила ее полной
корзинкой клюквы.
Эта сказка учит многому. Во-первых, трудолюбию. Совсем еще детьми Настя и Митраша остались без родителей. Но они справились с трудностями, научились всё делать сами. Во-вторых, прочитав сказку, хочется никогда не бросать своих друзей одних. Мало ли что может приключиться. Лучше не ссориться, быть рядом и всегда поддерживать друг друга. Наконец, М.Пришвин говорит нам, что мы должны уважительно и внимательно относится к природе. Она живая, и мы должны научиться понимать ее знаки, беречь ее, и тогда и деревья, и животные станут нам верными и друзьями.
Мені сподобався "Портрет Доріана Грея". В цьому творі молодиий і надзвичайно гарний двадцатирічний красень приїздить у Лондон. Відомий художник за його до себе, щоб малювати його портрет. Герою поступово навіюють думку про те, що краса - відмичка до всіх замків, що она - секрет успіху та щастя. Повіривши в це, Доріан продає душу дияволу та замовляє портрет. Він бажає, щоб портрет старішав, а він, Доріан, залишався молодим и прекрасним.
Пройшли роки, у житті Доріана була любов, були розчарування, він поводив себе, як негідник. Коли він одного разу поглянув на портрет, то побачив, як жорстокі зморшки з"явилися біля рота. Портрет відобразив спотворену душу Доріана, це було страшно.
Красота приносила Доріану лише біду, він з кожним разом ставав усе більше потворним. Це відобразилась на обличчі душевна підлість.
Мене твір примусив замислитися над питанням, що таке краса? Це не краса тіла та обличчя, в жодному разі. Зовнішня краса, так іноді буває не лише в книгах, але і в житті, приносить багато горя тому, хто її має, і тим, хто з ним поряд. Буває й так, що гарна у молоді роки людина поступово втрачає красиві риси свого обличчя.
Не можна пишатися власною фізичною красою, треба бути вимогливим до себе, виховувати свою душу. Це найголовніше у житті, все інше другорядне - ось що я зрозумів, прочитавши твір Оскара Уайльда.
про какую сказку здесь вопросы