1) Основной проблемой, поднятой в пьесе «Недоросль», является проблема нравственного и интеллектуального уровня дворянства. Актуальность низкого уровня образования дворянства в России была особо вопиющей на фоне эпохи Просвещения в Европе.
2) Материнская любовь госпожи Простаковой отличается крайней агрессивностью и грубостью проявлений. В представлении Простаковой, любовью, прежде всего, следует считать готовность даже родному брату «впиться... в харю» и «раздёрнуть ему рыло и уши», если хоть в чём-то задеты интересы Митрофанушки. Получение образования не должно мешать любимому сыну резвиться и уж тем более не должно отражаться на его здоровье: выбор между уроком и сытным обедом всегда будет сделан в пользу обеда. В финале из любви к Митрофанушке Простакова готова пойти и на преступ¬ление (похищение Софьи), и на показное раскаяние. Но главное для неё — воспитать Митрофанушку на¬стоящим Простаковым: «Из нашей же фамилии Простаковых, смотри-тка, на боку лёжа, летят себе и чины».
3) Без определенных знаний и умений, нельзя браться за ту или иную деятельность.
4)А) один из жанров лиро-эпической поэзии с драматическим сюжетом;(НЕ УВЕРЕН)
5) В) литературный жанр, короткое иносказательное произведение, чаще всего в стихах, в котором содержится поучение мораль;
6)Б) все жанры делились на «высокие» и «низкие»;
В) строгое деление героев на положительных и отрицательных;
Объяснение:
Комедия "Недоросль", написанная Д. И. Фонвизиным более чем двести лет назад, не потеряла своей актуальности и сегодня. Чтобы выяснить, действительно ли актуальна комедия "Недоросль" в наши дни или же нет, надо вспомнить, какие главные проблемы в ней затронуты, и посмотреть, имеют ли они место в современном обществе. Важнейшими вопросами в комедии являются воспитание и образование гражданина, вопросы нравственных принципов, мораль, а также служение государству, произвол помещиков. Я полагаю, что все поднятые в произведении проблемы, кроме крепостничества и его губительного влияния на дворян (т. к. крепостное право давно отменено), так же важны и сегодня, как и во времена Фонвизина. Со всеми проблемами можно провести параллели в современном обществе с его нынешним положением дел.
Напевно, ніхто не може уявити, наскільки неосяжним є всесвіт книжок. Людина здатна лише знаходити серед тисяч томів ті, які їй дійсно до вподоби. Дехто покладається на поради знайомих, інші, переглянувши кінофільм, бажають неодмінно прочитати оригінал історії. Але я познайомилась зі своїм улюбленим (на сьогоднішній день) твором на уроці зарубіжної літератури у сьомому класі. Це новела відомого американського письменника О’Генрі «Останній листок».
Чому саме цей твір справив на мене таке враження? Мені здається, насамперед тому, що в такому невеликому тексті автор зміг поєднати багато різних емоцій і переживань.
Це оповідання змушує замислитися над речами, набагато важливішими за просте буденне життя з його повсякденними турботами. Ми кожного дня витрачаємо певний час на боротьбу з тими чи іншими проблемами, тому не завжди є можливість замислитися над сенсом життя, над тими речами, які повинен усвідомити кожен, – дружба, любов, доброта, людяність, гуманність.
Дружба… Дві дівчини займаються живописом, прагнуть досягти успіху в нелегкому ремеслі. Так сталося, що до чекати нема від кого. Але, на щастя ,вони стали одна для одної справжніми подругами. Хоча, на жаль, у житті іноді стається так, що людина, яку ти вважаєш другом, дізнавшись про твої проблеми, намагається відійти від до . Це дуже прикро, але в наш час це не рідкість.
Читаючи оповідання, я дуже хвилювалася за Джонсі. Тяжка хвороба, прогноз лікаря, безнадійність, безпорадність… Але в неї була справжня подруга – Сьюзі, яка підтримує хвору, переймається її смутком і намагається вселити у подругу жагу до життя.
Але найбільше мене вразив художник, сусід дівчат, Берман. Людина, яка прожила все життя у гонитві за примарою. Примарою слави і визнання. Безталанний художник, невдаха… Так можна його назвати, але…Він спромігся зробити те, що не під силу було ні найкращим лікарям, ні вірній подрузі – вселити у згасаючу від хвороби свідомість Джонсі жагу до життя, віру в одужання, намалювавши останній листок на стіні будинку. Та ціна такого вчинку була надто великою: Берман помер, встигнувши створити найдивовижніший у світі шедевр, що врятував людське життя, яке мало згаснути. Адже це насправді шедевр, бо один маленький намальований листочок вселив віру і надію, любов до життя, подолав жорсткі примари безнадії й смерті, врятував від безглуздих думок і допоміг одужати Джонсі (до речі, мало знайомій людині).
Чому ж для Джонсі так потрібен був отой листочок? Чому в серці бідолашної дівчини з’явилася надія одужати ? Насправді цей листок і був останньою надією Джонсі – не помирати, а жити. Адже життя – це найкраще, що може бути у людини.
Я вважаю, «Останній листок» – чудове оповідання. Воно вчить нас, що чужих проблем не буває, а доброта і здатність співчувати – то наші чесноти. Якщо кожен хоча б іноді допомагатиме тим, хто цього потребує, світ стане кращим.Хочеться, щоб поміж людей панувала людяність та порозуміння, а не жага до влади та грошей. Мені дуже шкода, що більшість людей, коли стають дорослими, забувають деякі твори і те, чому вони вчать. Я впевнена, що не забуду це оповідання, його героїв, адже немає нічого ціннішого за людське життя. Життя кожного з нас.
Объяснение: