Автор нам дает понять, насколько Влас был горд тем, что ему дали такое серьезное дело.
Однажды, в студеную зимнюю пору,
Я из лесу вышел; был сильный мороз.
Гляжу, поднимается медленно в гору
Лошадка, везущая хворосту воз.
И, шествуя важно, в спокойствии чинном,
Лошадку ведет под уздцы мужичок
В больших сапогах, в полушубке овчинном,
В больших рукавицах… а сам с ноготок!
— Здорово, парнище!— «Ступай себе мимо!»
— Уж больно ты грозен, как я погляжу!
Откуда дровишки?— «Из лесу, вестимо;
Отец, слышишь, рубит, а я отвожу».
(В лесу раздавался топор дровосека.)
— А что, у отца-то большая семья?
«Семья-то большая, да два человека
Всего мужиков-то: отец мой да я…»
— Так вон оно что! А как звать тебя?— «Власом».
— А кой тебе годик?— «Шестой миновал…
Ну, мертвая!» — крикнул малюточка басом,
Рванул под уздцы и быстрей зашагал.
Объяснение:
У повісті «Захар Беркут» автор зобразив запеклу боротьбу між тухольською громадою і монгольськими завойовниками. Тому дійові особи твору поділяються на дві групи: з одного боку — ті, хто виступає за тухольців на чолі із Захаром Беркутом, а з другого — монголи на чолі з Бурундою і ті, хто перейшли на їхній бік, зокрема Тугар Вовк.
Таким чином, у цей вирішальній час кожен персонаж робить свій вибір - служити рідному народові чи його ворогам. Залежно від цього персонажі поділяються на позитивних і негативних.
Наприклад, боярин Тугар Вовк - негативний персонаж. у тяжкий для його батьківщини час він стає зрадником, іде служити ворогові. Тугар Вовк вибрав зраду, яка, як він вважав, принесе йому владу і багатство, але тим самим позбувся поваги громадян та любові доньки, яка відмовилася через це від батька і прямо казала, що "не має вітця"
Захар Беркут теж робить тяжкий вибір: між життям сина і безпекою рідного краю.
Він відмовляється відпустити монголів, які мають його сина у заручниках - бо вороги можуть повернутися з помстою. Захар добре розуміє, що може втратити сина, але майбутнє громади йому дорожче.