Идея: прожить короткую, но яркую жизнь.
"Живое пламя" - рассказ о том как порой бывает коротка жизнь. Автор говорит о маках, как не о цветах а как о чёмто большем, будто они всё чуствуют и всё понимают.
Он сожалеет о том, что через два дня дивный костёр мака потухает, он будто гибнет. Рассказ вызывает у меня разные чувства. Грусть ни о чем становится грустно, как иногда бывает в дождливый день, когда за окном грязь и слякоть, а где-то далеко за городом слышны грусные отголоски грома, который тихо замолкает, ещё безуспешно пытаясь разрозится новым шумом.
Текст заставляет задуматься о тех, кто отдал на войне за нас свои жизни, кто не побаялся смерти и погиб зная, что он не зря прожил жизнь.
Памят об этих людях будет жить вечно. А мак, как их символ, будет напоминать людям о тех, чьё " живое пламя" потухло, успев только-только разговнься в полную силу.
Мак как живое пламя души человека.
На будущее:
ТЕМА — объект художественного отражения.
СЮЖЕТ — основные эпизоды событийного ряда в их художественной последовательности
КОМПОЗИЦИЯ — структура художественного произведения.
ИДЕЯ ХУДОЖЕСТВЕННОГО ПРОИЗВЕДЕНИЯ - главная мысль о том круге явлений, которые изображены в произведении; выражается писателем в художественных образах.
Объяснение:
Тарас Григорович Шевченко - великий поет, геній українського народу. Поет зробив неоціненний внесок у духовну скарбницю людства. У своїй творчості він досяг на світовий рівень. Його довершені твори сіють зерна світла й добра, палахкотять незгаслім полум'ям безкомпромісної справедливості, проникливої мудрості. Тарас Шевченко народився кріпаком, і йому, як нікому іншому, були близькі і зрозумілі страждання бідноти. Тому все своє життя поет присвятив служінню ідеї національного та соціального визволення трудящих. Не було такої сторони життя, якої не торкнулося б перо Кобзаря. Разом з тим поет закликав усі народи об'єднатися і разом боротися проти царизму. Він вірив, що на звільненій від експлуататорів землі настане щасливе, прекрасне життя: І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син і мати, і будуть люди на землі ( «І Архімед і Галілей ...») Тарас Григорович Шевченко ... Без його імені неможливо уявити нашої літератури, нашої культури, нашої країни. Його творчість безсмертна. Життя Кобзаря можна вважати справжнім подвигом у мистецтві, бо він віддав усі свої сили, щоб врятувати український народ, українську культуру і відкрив перед ними шлях у майбутнє. З плином часу все більше переконуєшся, що вірші нашого Кобзаря - то одкровення, висловлені на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь українців. І не одне покоління українських звіряє своє життя іменем і творчістю Кобзаря. Коли я прочитала рядки Ліни Костенко «Кобзареві», я зрозуміла, як близькі і мені слова, якими поетеса звертається до нашого генія: Кобзар! Знову до тебе я приходжу, ти для мене - совість і закон ... Кобзарю, знаєш, нелегка епоха, цей двадцятий невгамовний вік. Завихрень - безліч. Тиші - анітрохи ... Прости, що я дрібницями турбуй твій вічний, твій глибокий сон ... Т. Г. Шевченко - це вічний вогонь, ніколи не згасне в серцях народу. Творчість Т. Г. Шевченка - це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Ми, нащадки, будемо завжди зберігати в своєму серці той вогник любові до Батьківщини, який запалив поет своїми безсмертними творами.
Объяснение:
