Це було дуже давно, ще тоді, коли гриби вміли говорити, а мухомори були білі. На одній поляні жило багато грибів. Середних були: лисички, підберезники, маслюки, мухомори, білі гриби.
Одного дощового ранку, коли всі гриби вирішили поніжитися під дощиком, вони зрозуміли, що поляна стала замала для них всіх. Тоді представники від кожного виду грибів вийшли на галявину для переговорів.
Від лисичок вийшла руденька Лисочка, від підберезників – Підберезнюк Березовий перший, від маслюків – пан Маслюк, від білих грибів – старий і мудрий Білий гриб, а від мухоморів – юний Мухоморенко.
Сіли вони вколо та стали гадати, кому ж треба переселитися на іншу галявину. Ніхто не хотів поступатися. Всі хотіли лишитися вдома, і тут Білий гриб, поправивши великі окуляри, запропонував:
- А давайте грибний рід, який буде найменш смачний переселиться на іншу галявину і дасть смачнішим грибам місце для зростання. Всім ця ідея сподобалася.
Тож гриби вирішили дочекатися людей, і нехай вони назбирають смачних грибів, а тих, яких назбирають найменше і будуть визначені як найменш смачні.
Через годинку, коли дощик перестав падати прийшов чоловік з кошиком. Білий гриб мовить:
- Розсуди нас, попробуй кожного, а гриб, який буде найменш смачний того в кошик не клади.
Чоловік погодився розпробував він всіх, і тут підходить черга мухомора...
– Цей гриб, не смачний! - говорить людина.
Усі це почули. Всі радувалися що не потрібно буде переїжджати, окрім мухоморів. Вони так розізлилися що почервоніли! Мухомори настільки були розгнівані, що гнів перетворився у отруту.
Отак ось, мухомори стали отруйними.
