Портретна характеристика Федька.
(«…розбишака-халамидник», «наче біс який сидів у хлопцеві», «сибіряка» і «люципер».
«…Чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають», «руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає»).
Поведінка і риси характеру Федька:
• непосидючий; («…неодмінно щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці»)
• сильний; («…першій по силі на всю вулицю, враз тобі дасть підніжку, зімне, насяде…»)
• відкритий; («Він міг би підійти тихенько так, щоб не почув би ніхто, — але Федько того не любив»)
• впертий; («…не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіцяє, що більше не буде. Насупиться й сидить. Мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить»)
• стійкий; («камінь, а не дитина! Сибіряка якийсь…»)
• правдолюб; («Якби не схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить»)
• непримиренний до зрадництва; («Не любить також Федько й товаришів видавати»)
• спокусник; («…Федько знову спокушає Толю. І спокушає якраз у такий момент, коли ні одному чоловікові в голову б того не могло прийти»)
• шанобливий до батька; («…якби зачепили його тата, зразу б грубості почав говорити, а то й битись поліз би»)
• спритний; («Ловкий хлопчак», «жилаве, чортове хлопча. Стриба, як кішка»)
Якось так
Відповідь:
Якщо не враховувати всі ті пригоди, які пережив Павлусь до того, як козаки врятували його і його батька, то ..
Коли Павлусь просив свого батька і брата їхати в Крим визволяти сестру, ті відповіли йому відмовою, посилаючись на те, що і самі загинуть, і Ганусі не до Хлопець вирішив сам їхати до Криму визволяти сестру. По дорозі в Крим його полонив харциз (розбишака) Карим. Він забирає у Павлуся коня, сідло з золотом, пістолі, а самого Павлуся продає в рабство татарам-крамарам. Павлуся купив Сулейман на подарунок своєму синові Мустафі. Хлопець змирився зі своєю долею, розуміючи, що йому і так потрібно потрапити в Крим, а також сподіваючись, що татари до йому в пошуках сестри. Дорогою він наполегливо вчить татарську мову, допомагає татарам і навіть не мріє про втечу, чим дуже дивує татар. Кмітливий хлопець подобається татарам і вони кілька разів пропонували йому прийняти їхню віру - "збусурманитись", але той відмовляється. Син Сулеймана - Мустафа виявився не таким добрим і поблажливим, як його батько. За зухвалість хлопця і за те, що він не приховує наміру втекти, Мустафа відправляє Павлуся служити конюхом. Павлусь краде одного з кращих коней Сулеймана і втікає. Але дорогою один з татар впізнає Сулейманового коня і повертає з хлопцем назад до його господаря. Павлусь обманює цього татарина, розказуючи небилиці, що в дійсності він не втікач, а посланець, який мав привезти знахаря. Вже майже біля будинку Сулеймана татарин зі страху втікає, а Павлусь розуміє, що знову пускатися в дорогу запізно, а тому добровільно повертається до господаря. Той наказує його покарати і продати. Але в цей момент в двір Сулеймана і Мустафи приходить мулла Девлет-гірея з запитанням до українських бранців чи не знає хтось з них хоч щось про долю єдиного сина Девлет-гірея. Павлусь признається, що він має таку інформацію, але розкаже лише самому Девлет-гірею. Так він потрапляє під опіку і захист кримського хана. Дорогою до Бахчисараю, міста де жив Девлет-гірей, Павлусь придумує план, як знайти сестру. Девлет-гірею він каже, що бачив, як його син - Мустафав потрапив у полон до козаків, а от що з ним сталося - про це відомо лише його сестрі Ганусі, яку як бранку погнали в Крим. Дівлет-гірей наказує знайти Ганусю і привезти до нього. Ганусю знайшли і тоді Павлусь навчає її, що вона має розказати про долю Мустафи, який тим часом знаходиться в полоні у лубенського полковника. Мустафу викупляють, привозять в батьківський дім. З тієї радості Девлет-гірей обіцяє відпустити Павлуся і Ганусю додому, виділити їм супровід і видати охоронну грамоту. А також виконує прохання Павлуся - викупити з неволі бранця крамара Мустафи - Остапа Швидкого.
Пояснення: