1. Сміливість виражати власну позицію - "змалку ненавидів табун, гурт і в загорожі, і на пасовиську волів бути сам. Спершу бригадні коні глузували з того, далі звикли й самі почали обходити Шептала"
2. "Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки"
3. "До того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування. В тій добровільній напрузі було щось від самостійності, від волі"
4. "Взагалі, він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер. Ніби цим чогось досягнеш, крім батога"
5. Свобода, воля - "Не було ні хомута, ні голобель, і ніхто не сіпав за віжки, вказуючи шлях"
6. "Головне, щоб він, Шептало, знав про свою білизну, а про чуже око краще лишитися колишнім"
7. "Колишній спокій та розсудливість повернулися до Шептала"
1. Експозиція: знайомство читача з конем.
Зав’язка: Шептало незадоволенні! рішенням Степана відправити його з хлопцем за зеленим харчем для свиней.
розвиток дії: коні на водопої; роздуми та спогади Шептала;
Кульмінація: Шептало на волі, насолодження єю.
Розв’язка: повернення коня додому.
2.Літературний рід — епос.
Жанр — оповідання.
Тема — розповідь про буденне життя коня Шептала, який одного разу вирвався на волю. Образ білого коня алегоричний — це індивідуум, що відрізняється від оточення, виділяється з натовпу.
Персонажі — кінь Шептало, конюх Степан, хлопчик-підпасок.
Проблематика — людина в суспільстві, її знеособлення; життєвий вибір; свобода і неволя; особистість і натовп; збереження індивідуальності; дійсність і мрія.
3.