У якому із вивчених творів згадується про острів, якого не має на мапі світу? «Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку номер 9» «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера» «Тореадори з Васюківки»
Двоє людей були до півночі на прядках. В півночі збирались і заспорили: хто скорше прийде додому?
— Я піду за городами, а ти вулицею, і стрінемось коло нас. Вони рядом жили. Той, що йшов вулицею, недалеко від річки, в урочищі Селищах, побачив, що річкою бреде жінка й наближається до нього. Ніч була місячна. Вона перебрела річку і йде вулицею. Чоловік дочекав її та поклонився: — Добрий вечір!
Жінка мовчить. Він повторив:
— Добрий вечір.
Вона далі мовчить. Як підійшла ближче, чоловік глянув на її ноги. На ногах топанок не було, а тільки чорні штрімфлі. Він глянув жінці в обличчя й впізнав її. Вона писалася Диха (люди казали «Дихуля»). Сильно напудився чоловік, бо та жінка тиждень тому померла й лишила дитину в колисці.
Він у страху побіг додому, переступив поріг і впав, батьки питають:
— В чому справа? І чоловік розповів.
А на другий день вся ліва сторона його тіла була чорна, від голови до ніг. І до тижня він помер.
Але бувають такі моменти як ця людина може себе нетак повести в тій чи іншій ситуації,а такі моменти бувають!Тобто вона можете десь щось обазливе сказати але це буде сказане з гарячу або просто з поганого настію.Не потрібно ображатися на неї!Навіть якщо вона тебе підставила чи підвила я впевнина це було не нароком.Звичайно в такі моменти дуже стає образли і боляче на душі і одразу забувається те все добре що зррбила ця людина для тебе!А нетреба одразу забувати такі моменти требе просто не ображатися і прощату ту людину,бо вона ближня!Я думаю що та людина теж все зважить і зрозуміє що вела себе не так! Сподіваюсь до
Двоє людей були до півночі на прядках. В півночі збирались і заспорили: хто скорше прийде додому?
— Я піду за городами, а ти вулицею, і стрінемось коло нас. Вони рядом жили. Той, що йшов вулицею, недалеко від річки, в урочищі Селищах, побачив, що річкою бреде жінка й наближається до нього. Ніч була місячна. Вона перебрела річку і йде вулицею. Чоловік дочекав її та поклонився: — Добрий вечір!
Жінка мовчить. Він повторив:
— Добрий вечір.
Вона далі мовчить. Як підійшла ближче, чоловік глянув на її ноги. На ногах топанок не було, а тільки чорні штрімфлі. Він глянув жінці в обличчя й впізнав її. Вона писалася Диха (люди казали «Дихуля»). Сильно напудився чоловік, бо та жінка тиждень тому померла й лишила дитину в колисці.
Він у страху побіг додому, переступив поріг і впав, батьки питають:
— В чому справа? І чоловік розповів.
А на другий день вся ліва сторона його тіла була чорна, від голови до ніг. І до тижня він помер.
Це було, як ще моя мати була дівчиною.