Відповідь:Однією з основних думок яку хотів донести автор до читача,
це те що потрібно ставитися до людей так як ти хочеш щоб ставилися до тебе. Також те що потрібно допомагати один одному, бути щедрим і добрим.
Наприклад Ява і Павлуша з твору ,,Тореадори з Васюківки'' вони завжди робили усе разом, навіть якщо посваряться, то все одно миряться та далі шукають пригоди.
Автор показує, що всі пригоди, які переживають герої, додають їм віри у власні сили, у підтримку справжніх друзів, і доброта-яка зажди буде вічною в людських відносинах...
До чим змогла!
Захар Беркут — тухольський старійшина, знахар. Все життя віддав служінню громаді. Замолоду три роки вчився лікарської справи у монаха Акинтія та подорожував по Русі. Захар Беркут – лідер громади на всій Тухольщині. Вже з дитинства засвоїв ідею чесності і справедливості. Обрав цілковите служіння людям свого села і вже не здатний зробити іншого вибору. А така можливість була: двічі монголо-татари пропонували йому обміняти життя свого сина на порятунок селища. Але Захар приймав рішення з позиції не власної користі, а з позиції вірності обов’язкам. Якщо він пообіцяв до в обороні Тухольщині, то він буде тримати своє слово, незважаючи на залежність життя сина від батькового рішення.
Максим Беркут — наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу. Максим Беркут дуже схожий на свого батька. Він успадкував всі його риси: сміливий, чесний, справедливий, незалежний. Певною мірою також зразковий чоловік серед громади. Коли Максим опинився в полоні монголо-татар, і ті запропонували йому стати на зрадницький шлях: бути провідником у своїй місцевості, а за це в нагороду отримати своє життя. Проте полонений відмовився, бо розумів, що через цей вчинок постраждає багато інших людей. Він вважав, що його життя не гідне життя інших людей, яких він обіцяв захищати. Тугар Вовк — боярин, якому князь Данило землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Брав участь у битві на річці Калка, яка закінчилася цілковитою перемогою монголів. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі. Хоча боярина можна зрозуміти: перед обличчям смерті він змушений був перейти на бік монголів. Але коли потім він отримав цілковиту волю, то все одно здійснював свої чорні справи.
Мирослава — дочка боярина Тугара Вовка. Не поділяє батькових упереджень і відповідає Максиму взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців. Вона зробила свій вибір, незважаючи на приклад і прохання батька, якого перестала поважати його за зраду вітчизни. Мирослава сміливо стала на захист Тухольщини, показавши себе кмітливим тактиком.
Хани Пета і Бурунда — історичні постаті.
Це — керівники нападу ординців на Русь, знекровлену князівськими міжусобицями. їм притаманні жорстокість і ненависть до вільнолюбного руського народу. Кров стигне в жилах від історій з життя Золотої Орди, яку Пета вважає повчальною і розповідає бояринові. Він виділяється ще й розумом, хитрістю, мистецтвом «ведення великих мас, кермованих великими битвами та походами». Бурунда — монгольський командир, що вирізняється силою та жорстокістю, а не воєнною мудрістю. Веде десятитисячне військо на тухольський перевал! Бурунда — також сильний ворог, від якого годі чекати пощади. Головне для нього — кров і руїни. Навіть перед смертю він прагне спершу вбити Максима, який не скорився дикій силі завойовників.
ГОМІН, ГОМІН ПО ДІБРОВІ
РИТОРИЧНІ ОКЛИКИ
«Мене кіньми наділяють!»
«Нехай тебе орда візьме!»
«Нехай тебе турки візьмуть!»
«Сріблом, золотом наділяє!»
«Тоді брат твій з війська прийде!»
РИТОРИЧНЕ ЗАПИТАННЯ:
«Коли, брате, з війська прийдеш?»
ПОВТОРИ:
«Нехай тебе…», «гомін, гомін…»; «туман поле покриває», «іди, сину, іди, сину», «мати сина проганяє», «мене, нене…»
ЗВЕРТАННЯ:
«Іди, сину…»; «мене, нене…»; «вернись, синку…»; «Коли, брате, з війська прийдеш?»; «візьми, сестро, піску жменю».
МЕТАФОРИ:
«Туман поле покриває», «орда знає», «змиють дощі»; «розчешуть терни»; «висушать вітри», «мене змиють дощі.
ЕПІТЕТИ:
Густі (терни), буйні (вітри)
ПЕСТЛИВІ СЛОВА:
зіроньками; слізоньками; додолоньку; головоньку.
СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ
ЕПІТЕТИ:
козак молоденький, кінь вороненький, високу могилу, червону калину, рідну Україну.
ПЕРСОНІФІКАЦІЯ:
«вода корінь миє», «пташки…приносити
МЕТАФОРИ:
«явір… в воду похилився», «вода корінь миє», «…серденько ниє», навіки покинув.
ПОВТОРИ:
«Не …», «Ой…», «Звелів собі…», «Будуть…».
ЗВЕРТАННЯ:
«Не хилися, явороньку…», «Не журися, козаченьку…».
РИТОРИЧНІ ОКЛИКИ:
«Не хилися, явороньку, Ще ти зелененький!» «Не журися, козаченьку, Ще ти молоденький!» «Не рад козак журитися — Так серденько ниє!» «Будуть мені приносити Од родоньку вісти!»
ЗМЕНШУВАЛЬНО-ПЕСТЛИВІ СЛОВА
«явороньку», «зелененький», «козаченьку», «молоденький», «серденько», «вороненький», «колисоньку», «родоньку».
ОЙ НА ГОРІ ДА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ
ПОВТОРИ:
«Гей, долиною,
Гей, широкою»
«…Женці жнуть»,
«Гей..»,
«Під ними…»,
«…Необачний!»
РИТОРИЧНІ ОКЛИКИ:
«Веде своє військо,
Веде запорізьке хорошенько!»
«…Необачний!»
«Не журися!»
«Під ним кониченько»
Під ним вороненький,
Сильне-дужий!»
ЕПІТЕТИ:
«зелена гора»; “долиною широкою”, веде хорошенько, сильне-дужий, необачний, кониченько вороненький.
ЗВЕРТАННЯ:
«Гей, вернися, Сагайдачний»,
«Гей, хто в лісі, озовися».
АНТИТЕЗА:
«Ой на горі да женці жнуть, А попід горою,…»,
«… Візьми свою жінку, Оддай мою люльку,…»
ОЙ У СТЕПУ КРИНИЧЕНЬКА
ЕПІТЕТИ:
зелений байрак, сира земля, сиві (воли), чистім (степу), зеленій (муравині), сива (зозуленька);
ПЕСТИЛИВО-ЗМЕНШУВАЛЬНІ СЛОВА
– криниченька, доріженьку, чумаченьки, зозуленька;
ЗВЕРТАННЯ:
«Ой подай, чумаче, та подай, голубе».
«Ой рад би я, моя мила..».
ПОВТОРИ:
«Ой…», «Умер, умер», «ку-ку».
РИТОРИЧНІ ОКЛИКИ:
«Ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч праву руку!»
МЕТАФОРА:
«воли… доріженьку чують».