Вступ:
Улюблений художній персонаж завжди захоплює мою уяву своєю харизмою та винятковими якостями. Якби я опинився(-лася) на його місці, це було б неймовірно цікавим та важливим досвідом.
Основна частина:
Відтворюючи роль мого улюбленого героя, я би прагнув(-ла) втілити його найяскравіші риси і зробити світ кращим. Наприклад, якщо це герой зі суперсилами, я використав(-ла) б їх для захисту безпорадних і до тим, хто потребує підтримки. Я б неодмінно навчився(-лася) керувати своїми здібностями, щоб використовувати їх мудро та не завдаючи шкоди.
Крім того, я би прагнув(-ла) наслідувати улюбленого героя в його моральних принципах. Я б став(-ла) втіленням чесності, справедливості та доброти. Стараючись діяти за його прикладом, я б протистояв(-ла) несправедливості і допомагав(-ла) іншим у складних ситуаціях.
Висновки:
Бути на місці улюбленого героя - це не тільки захоплююче пригода, але й велика відповідальність. Завдяки цьому досвіду я б навчився(-лася) бути сильним(-ою), впевненим(-ою) та вірити у свої можливості. Цей процес дозволив би мені зрости як особистості та стати кращою версією себе.
Таким чином, опинившись на місці мого улюбленого героя, я би намагався(-лася) не тільки дотримуватися його цінностей, але й вносити свій власний внесок у світ, допомагаючи тим, хто потребує цього.
надіюсб поміг
Відповідь:
Гумореска — невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю.
У них П. Глазовий використовує образи тварин, але за ними ми бачимо конкретних людей з вадами їх поведінки. У байках можна зустріти ледарів, бездарних "талантів", невихованих "розумників", людей із спотвореною мораллю та духовністю. Скільки байок — стільки й тем! Особисто мені дуже подобаються байки з циклу "Езопівські усмішки", в яких події античного часу неначе перемістилися на нашу українську землю.
Інколи героями байок поета стають окремі речі ("Байка про табличку", "Причеп") або люди ("Тарас Бульба у Києві", "Руськомовний депутат" та інші). Їх не можна читати без сміху, але сміх цей — не заради сміху, бо ним Глазовий карає суспільні вади. Він хоче, щоб люди прагнули позбутися потворних рис. Байкар звертає нашу увагу на негативні явища сучасного життя, за є разом з ним поглузувати над ними і зробити власний висновок.
Глазовий часто закінчує свою байку повчальною мораллю, а кожний читач або слухач прислухається до поради автора і обов'язково замислюється. Потім вже ніколи не повториш у власному житті такий самий або схожий вчинок, бо над ним сам же й сміявся!
Мені подобається у байках П. Глазового все: і веселий сміх, і дотепні висновки, і проста народна мова. Вони захоплюють уяву своїми кумедними ситуаціями і мудро вчать.
Пояснення:
Iдея: Довести читачевi, що кожна людина неповторна. Ідея людської гідності, гордості за того, "що ти - людина", доповнюється тут мотивом уселюдської спільноти яскраво вираженим протестом проти диктату сили, авторитарності".
Мотиви: справедливiсть, життєздатність, самоповажага. Через цi мотиви автор яскраво передав образи свого власного «я», народу, влади.
Провiдним художним засобом є — «Ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних.» Епiтети: «Очицями, повними блекоти», «Він гримів одержимо і люто», «лице рябе».
Протиставлення: «Ми — це народу одвічне лоно, ми — океанна вселюдська сім'я.»
Афористичний висновок вірша "Я..." можно сприймати як максиму самого поета, його розуміння призначення кожної людини на землі.