Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав його віти, вигинав їх. Та ось одного сонячного ранку відчув Клен, ніби до нього торкнулося щось тепле і лагідне.
Прокинувся Клен. А то до нього прилинув теплий весняний Вітер.
- Годі спати, зашепотів весняний Вітер. – Прокидайся, весна наближається.
- Де ж вона – весна? – запитав Клен.
- Ластівки на крилах несуть, - каже теплий Вітер. - я прилетів з далекого краю, від теплого моря. Весна йде полями – заквітчалася квітами, красуня. А ластівки на крилах несуть барвисті стрічки.
Ось про що розповідав теплий весняний Вітер Кленові. Клен зітхнув, розправив плечі. Зазеленіли бруньки, бо йде весна – красуня.
3. Якого звичаю дотримувалися Сірки, вирушаючи у далеку путь: а) молились Богу; б) пили свячену воду; в) нетривалий час сиділи на призьбі; г) пили чай із рути-м’яти.
4. «Ти, козаче, щасливий»,— зазначив старий Сірко, звернувшись до Григорія, коли вони приїхали на місце пантовки, оскільки: а) шлях до нього був небезпечним; б) Многогрішний не потрапив до в’язниці; в) полювання на диких тварин могло видатися успішним; г) подорожуючі оминули небезпечну прірву.
5. За до чого дід Сірко вимірював час? а) годинника; б) наявністю комарів і гнусів; в) співом птахів; г) рухом сонця.
6. Хто з героїв твору висловив думку про те, що «щастя, як трясця, як нападе, не скоро покине»? а) Григорій Многогрішний; б) Наталка; в) Гриць; г) старий Сірко.