1.Зруйновані часом пам'ятки слід зберігати в такому вигляді, у якому вони дійшли до нас.
2. Вода затянута тремкими скалами була схожа на застигле шумовиння.
3.Слід звіра , кимось зламана гілка чи зім'ята трава , попіл на місці недавнього вогнища стають добре зрозумілими знаками.
4. Груша, неначе на злість, ще більше розрослась вшир і вгору, вона уродила і стояла як облита.
5. Вийди, кохання, працею заморене хоч на хвилиночку в гай!
6. Вдумливий, розважливий він був безмежно добрий до тих, кого любив, кому вірив.
7. Цвіте земля задивлена в свободу.
8. Жнива щороку мали свою пору освящену святами, овіяну піснями.
9. Обліплений снігом берест так злився з усім білим навколишшям, що Сашко відразу його не помітив.
10. Вулицею проїжджав віз, запряжений парою ще добрих коней.
Мати. Мама. Матуся.
Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдорожча, найдобріша.
У матері добрі і ласкаві руки, найвірніше і найчутливіше серце, в якому ніколи не незгасне любов, воно ніколи не залишається байдужим . Ніхто так, як вона, не здатен відчути і зрозуміти зранену душу. Її серце щемить, коли дитині погано, вона співпереживає з нею, уміє поспівчувати. Уявляєте, який безмір любови в жінки, яка є Матір’ю . І скільки б вам не було років: п’ять чи п’ятдесят, нам завжди потрібна мати, її ласка, її погляд, її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах, материнська ласка гріє вас до старості. Чим більша любов до матері, тим світліше і радісніше наше життя.
Мама це людина перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо цілувати їй руки, які пестили нас у дитинстві, чиї кроки і душа завжди ідуть із нами по життю, підтримують нас у годину радості і печалі.