Пришла осень. Стоят теплые золотые дни. Воздух стал чистым, прозрачным. Открылись степные просторы, дальние скифские курганы в примарном сеянии ласкового солнца кажутся пепельно-серыми. У дороги - яркая ромашка. По утрам на ее чистых лепесточках блищат серебристые капельки - это растаял первый приморозок. А цветок живет не теряет своих пелюсток на землю. Увечери небо становится серовато-розовым. На фоне оранжево-пепельной зарницы черные стаи ворон летящие на ночлег, раскинув крылья, кажутся какими-то фантастическими существами. Лес стоит задумчивый, тихий только листья трепещет от тревожного дуновения ветра. Поле с каждой минутой все больше темнеет. Кажется, будто сумерки розтикаються волнами с балок и оврагов, покривають землю застилають лес.
Очень не понятно написан текст, слова в которые на вставить буквы на украинском, пишите текст тогда уж полностью на нем !
Великдень – це дуже велике свято для кожного із нас. У церкві ми освячуємо дари: паски, крашанки та писанки. У ці дні вітаються словами «Христос воскрес». Усі жителі гарно одягнуті. Посмішки на устах. Збирається родина за святковим столом. Я з подругою люблю побити у дзвони біля церкви. Там можна побачити друзів та знайомих. У ці дні дзвін майже не вщухає. Багато охочих спробувати свою силу.
На Великдень усі радіють.
Вчора у місті була хороша сонячна погода. Тепле сонечко привітно усміхалось до перехожих. Посилало на землю яскраве проміння.
У цей святковий день було шумно і гамірно. Гучні дзвони кликали до церкви. Люди поспішали на службу. Саме у ці великодні дні збереглась чудова традиція на наших теренах. Після служби брами не зачиняються. Вони відкриті з ранку до глибокого вечора. Багато людей прямують подзвонити у церковні дзвони. Далеко над дзвіницями розстелявся їх бум.
А сьогодні не обійшлося без веселого обливання. Це так званий «обливний понеділок». Особливо він тішить дітвору. У такий хороший сонячний день прохолодна вода не лякала перехожих.
Великодні свята – це зустрічі в родинному колі, серед друзів. Радість та надія на краще.
