якось мама замвила у кравця мені зимову куртку,та у швеця чобітки , та коли прийшло замовлення, я пішов гуляти по снігу, і побачив снігура і тоді я розповів мамі як добре дивитисяна природу.
Посеред лісової тиші, чути тільки, як цвірінькають пташки. Снігу стільки натрусило, І так замело землю, що ні одна пташка не в змозі, знайти собі що небудь поїсти. І літають навкруги пташки, цвірінькають, цвірінькають, а сніг мете і мете. Зачув , як кличуть на до пташки Медвіть. Прийшов і каже до Горобини: будь добра, нагодуй пташок’ А Горобина відповідає: потруси за гілочку і смакуйте на здлровя. Медвідь підійшов, потрусив за гілочки, горобина щедро всипала землю, пташки поїли і у лісі знову запанувала тиша.
Осінь - пора незвичайна: вона комусь подобається, комусь не дуже, а комусь взагалі хочеться викреслити із списку пори років. З одного боку все погано: постійні дощі, опале листя, прихід холоду, відповідно похмурі думки. Але з іншого боку - все прекрасно: світить сонечко, накрапає веселий дощик,сади й городи обдаровують нас стиглими плодами... Так можна продовжувати до безкінечності! Але я маю свою думку й уявлення про осінь. Осінь - дуже романтична й душевна пора, бо нема нічого кращого за осіннє небо, духмяні фрукти й овочі... Я обожнюю це! Ото ж бо, мені подобається осінь...
якось мама замвила у кравця мені зимову куртку,та у швеця чобітки , та коли прийшло замовлення, я пішов гуляти по снігу, і побачив снігура і тоді я розповів мамі як добре дивитисяна природу.