До найкоштовніших скарбів кожного народу належить мова. Тому й називаємо цей скарб — рідна мова. Вона рідна, як мати, як Батьківщина, як усе найдорожче серцю. Мова — найбільший духовний скарб, який береже народ від покоління до покоління, примножуючи його. Саме через мову він передає нащадкам свій досвід і мудрість, історію, культуру й традиції, думи й сподівання. Рідним словом народ збагачується сам і збагачує також світову культуру. Український народ творив свою мову упродовж віків. Пам'ять народу зберігається в слові, а слово — це безсмертя народу. У слові рідної мови захована якась таємнича сила, що в неповторному поєднанні звуків несе чарівну мелодію мови. У кожної людини є своя рідна мова. Її ще називають материнською, бо рідною вона стає з перших звуків колискової маминої пісні. Мова — це як загадкова планета, на якій живе доглянута людиною незліченна кількість слів.
1.Початкова форма (називний відмінок однини) . 2.Морфологічні ознаки: •назва, загальна, власна; •істота, неістота; •рід (чоловічий, жіночий, середній) ; •число (однина і множина; тільки однина; тільки множина) . •відміна (група (для іменників І і ІІ відміни)) ; •відмінок. 3.Синтаксична роль.
Морфологічний розбір дієслова
1.Початкова форма (інфінітив) . 2.Постійні морфологічні ознаки ознаки: •перехідне чи не перехідне; •вид (доконаний, недоконаний) ; •дієвідміна. 3.Непостійні морфологічні ознаки: б (дійсний, умовний, наказовий) ; •час (теперішній, минулий, майбутній) ; •особа (якщо є); •число (якщо є); •рід (якщо є). 4.Синтаксична роль у реченні. Праця людину годує, а лінь марнує. (Нар. тв. ) Годує — дієслово (що робить?) , початкова форма годувати; дія, перехідне, недоконаний, дійсний, теперішній, 3 особа, однина, жіночий рід, І дієвідміна, присудок
Морфологічний розбір прислівників
1.Розряд за значенням: •означальний (якісно-означальний, кількісно-означальний дії); •обставинний (місця, часу, мети, причини) . 2.Ступінь порівняння (для якісно-означальних) . 3.Синтаксична роль.
Морфологічний розбір прислівників
1.Розряд за значенням: •означальний (якісно-означальний, кількісно-означальний дії); •обставинний (місця, часу, мети, причини) . 2.Ступінь порівняння (для якісно-означальних) . 3.Синтаксична роль. Тихо пливе блакитними річками льон. (Коцюб. ) Тихо — прислівник (як?) . Якісно-означальний; ступінь порівняння відсутня.
Умовний б виражає дію, можливу за певних умов або бажану. Форми умовного утворюються додаванням до форм минулого часу частки би (б).
Частка б, би в умовному пишеться окремо: б пишеться після слів, що закінчуються на голосний: я хотіла б; вона б сказала; рада б узяти; я б про це розповів; би — після слів, що закінчуються на приголосний: я хотів би; він би сказав; я міг би взяти; він би це давно був зробив.
Дієслова умовного як і минулого часу, змінюються за числами, а в однині — за родами.
Форми умовного найчастіше вживаються у складних реченнях, що виражають умову: Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Т. Шевченко).
Рідше вони слугують присудками простого речення, у якому виражене прагнення, бажання:
Український народ творив свою мову упродовж віків. Пам'ять народу зберігається в слові, а слово — це безсмертя народу. У слові рідної мови захована якась таємнича сила, що в неповторному поєднанні звуків несе чарівну мелодію мови. У кожної людини є своя рідна мова. Її ще називають материнською, бо рідною вона стає з перших звуків колискової маминої пісні. Мова — це як загадкова планета, на якій живе доглянута людиною незліченна кількість слів.