“Мазепа” Байрон аналіз 20 невеликих розділів Історичні події, що зображені у творі. Розгром шведів російськими військами Петра I під Полтавою 1709 року та втеча Мазепи з Карлом XII до Туреччини Жанрові особливості. Поема Дж. Байрона — це ліро-епічна поема, монолог-сповідь Мазепи. Автора цікавить плин почуттів, рух думок героя, політ його уяви. Образ Мазепи у поемі Байрона Гетьман зображений на початку й наприкінці твору людиною похилого віку, йому 70 років. Сильний, сміливий, здатний зберегти самовладання у найскладнішій ситуації. Він не може змінити хід історії, але завжди береже свою честь і гідність, залишається людяним. Образ Мазепи досить багатогранний. У поемі він змінюється зовнішньо під вагою прожитих років, але зберігає головне: мужність, силу, тверезість розуму, шляхетність. Риси романтичного героя в образі Мазепи. Він похмурий, самотній, вірний високим ідеалам (кохання, дружби, свободи, вірності вітчизні), волелюбний, внутрішньо незалежний. – Риси «байронічного героя» у характері Мазепи. «Шляхетний злочинець», самотній, нескорений, волелюбний, бунтар зі страдницькою душею, в якій відбиваються настрої «світової скорботи»; смілива вдача, могутня воля, титанічна постать Символічні образи “Мазепа” Байрон «Дика країна», у якій «дикі степи», «дикий праліс», «дика площина» символічні образи, що створюють емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще неосвоєнною землею. Образ долі, яка переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу, доля звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлучила їх (адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої), доля врятувала його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом. Образ коня. У романтичній літературі кінь є символом вдачі, людської долі. Тому стає зрозумілим, чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна). Образ «дикого коня», що ніс Мазепу через ліси й степи з Польщі в Україну – символ нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вірності), і символ несхитної волі, що є у Мазепи і яка й приводить його до гетьманства. Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили героя. Вороння символізує смерть. Степ — вільнолюбивий дух Мазепи. Буйний чагарник, ліс — перепони, які траплялися на його життєвому шляху. Вечірній холод, туман, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи. Ранок, біла мла, схід сонця є символом надії. Образ вершника Мазепи символ – неспокійної душі; – нескореної сили; постійної небезпеки; уособлення вільної людини; символ свободи, нації. Поема «Мазепа» – романтична поема 1. „ Мазепа”- це ліро- епічна поема . Поява так званих мішаних жанрів була характерна для романтизму. 2. Зацікавила поета сама легенда, що була таємничою, ефектною, небуденною. 3. Романтиків завжди цікавили неординарні особистості, масштабні постаті. Мазепа – саме такий. 4. Експресивні вираження переживань, чіткі логічні позиції, антитеза-(насильство- беззахисність, тиран-жертва, завойовник-завойований)- все це вказує на приналежність до романтизму. Сюжет “Мазепа” Поема побудована у формі розповіді-сповіді головного героя твору — старого гетьмана Мазепи про любовну пригоду, яка колись трапилася з ним. Поема складається з 20-ти невеличких розділів; час дії — важкі для Карла XII і Мазепи дні після поразки під Полтавою. Історія написання поеми «Мазепа» Поему «Мазепа» Байрон написав під час перебування в Італії (у Венеції та Равенні) в 1818 або 1819 році. На розповіді Мазепи про його закоханість у молоді роки в юну красуню Терезу, дружину старого багатого графа-воєводи, позначилися взаємовідносини самого Байрона з юною дружиною графа Гвічіоллі, яку також звали Терезою. На початку своєї поеми Байрон подав довідку, що в її основу був покладений один із епізодів з «Історії Карла XII» французького письменника Вольтера про те, як «шляхтич» Мазепа в юності за зв’язки з жінкою польського вельможі був покараний — прив’язаний до дикого коня, якого відпустили в степ. Тоді «Мазепа від страждань і з голоду трохи не вмер». Ця подія й становить основний зміст поеми. Про неї розповідає Мазепа шведському королеві Карлу XII, коли після розгрому Петром І під Полтавою 1709 року вони втікали до Туреччини.
Какие же пять добрых советов я мог бы дать самому себе? Мой первый совет - не быть ленивым. Довольно часто, я из-за своей лени, я не выполняю домашнюю работу и получаю плохие отметки. Этот совет бы мне очень если бы я прислушался к нему. Второй совет -не быть нерешительным. Зачастую, я страдаю от своей стеснительности и боязни, что у меня что-то не так получится, плохо выйдет. И поэтому, другие получают привилегии и призы, а я остаюсь ни с чем. Третий совет -не быть злорадствующим и не радоваться чужим ошибкам. Бывает так, что сосед по парте получает отметку выше меня и я на него злюсь, а потом мы с ним ссоримся и это замечает учитель. И наказывает очень часто его, а не меня. И я тогда очень рад и счастлив, хотя понимаю, что это неправильно. Мне бы хотелось стать лучше. Еще один совет - быть внимательнее к людям. Очень часто в транспорте я смотрю в окно и мечтаю, не замечая пожилого человека рядом. Он стоит и с укором смотрит на меня. Я краснею и уступаю место. Но мне хотелось, чтобы я это делал не потому, что меня вынудили ,а потому, что я сам увилел ,заметил и сделал хорошее дело. Это гораздо приятнее. И последний мой совет - приходить всегда и везде без опазданий. Это моя большая проблема. Я вечно опаздываю. Меня часто ругают за это, и дома родители, и учителя в школе. Но мне трудно быть точным и все время смотреть на часы. Я замечтаюсь или заговорю со знакомым и все, я - опаздал. Вот такие советы мне и нужны. Я сам знаю свои ошибки и промахи. И давно хотел это исправить, но для меня это трудно пока. Но я к этому стремлюсь.
Легко давать советы другим, намного труднее давать самому себе. Мне нужно быть немного скромнее, ведь скромность украшает человека, но в тоже время нельзя быть закрытым. Многие люди настолько скромны, что это перерастает в замкнутость, никогда не высказывают свое мнение. Нужно найти серединку, так, чтобы было ни много, ни мало. Хотелось бы быть немного повнимательней. Иногда я не замечаю то, что следует замечать и что-то важное я пропускаю мимо глаз. А потом думаешь: "Как я могла упустить такую деталь". И не хотелось бы, чтобы окружающие тебя считали невнимательной, осуждали тебя.
“Мазепа” Байрон аналіз 20 невеликих розділів Історичні події, що зображені у творі. Розгром шведів російськими військами Петра I під Полтавою 1709 року та втеча Мазепи з Карлом XII до Туреччини Жанрові особливості. Поема Дж. Байрона — це ліро-епічна поема, монолог-сповідь Мазепи. Автора цікавить плин почуттів, рух думок героя, політ його уяви. Образ Мазепи у поемі Байрона Гетьман зображений на початку й наприкінці твору людиною похилого віку, йому 70 років. Сильний, сміливий, здатний зберегти самовладання у найскладнішій ситуації. Він не може змінити хід історії, але завжди береже свою честь і гідність, залишається людяним. Образ Мазепи досить багатогранний. У поемі він змінюється зовнішньо під вагою прожитих років, але зберігає головне: мужність, силу, тверезість розуму, шляхетність. Риси романтичного героя в образі Мазепи. Він похмурий, самотній, вірний високим ідеалам (кохання, дружби, свободи, вірності вітчизні), волелюбний, внутрішньо незалежний. – Риси «байронічного героя» у характері Мазепи. «Шляхетний злочинець», самотній, нескорений, волелюбний, бунтар зі страдницькою душею, в якій відбиваються настрої «світової скорботи»; смілива вдача, могутня воля, титанічна постать Символічні образи “Мазепа” Байрон «Дика країна», у якій «дикі степи», «дикий праліс», «дика площина» символічні образи, що створюють емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще неосвоєнною землею. Образ долі, яка переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу, доля звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлучила їх (адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої), доля врятувала його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом. Образ коня. У романтичній літературі кінь є символом вдачі, людської долі. Тому стає зрозумілим, чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна). Образ «дикого коня», що ніс Мазепу через ліси й степи з Польщі в Україну – символ нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вірності), і символ несхитної волі, що є у Мазепи і яка й приводить його до гетьманства. Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили героя. Вороння символізує смерть. Степ — вільнолюбивий дух Мазепи. Буйний чагарник, ліс — перепони, які траплялися на його життєвому шляху. Вечірній холод, туман, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи. Ранок, біла мла, схід сонця є символом надії. Образ вершника Мазепи символ – неспокійної душі; – нескореної сили; постійної небезпеки; уособлення вільної людини; символ свободи, нації. Поема «Мазепа» – романтична поема 1. „ Мазепа”- це ліро- епічна поема . Поява так званих мішаних жанрів була характерна для романтизму. 2. Зацікавила поета сама легенда, що була таємничою, ефектною, небуденною. 3. Романтиків завжди цікавили неординарні особистості, масштабні постаті. Мазепа – саме такий. 4. Експресивні вираження переживань, чіткі логічні позиції, антитеза-(насильство- беззахисність, тиран-жертва, завойовник-завойований)- все це вказує на приналежність до романтизму. Сюжет “Мазепа” Поема побудована у формі розповіді-сповіді головного героя твору — старого гетьмана Мазепи про любовну пригоду, яка колись трапилася з ним. Поема складається з 20-ти невеличких розділів; час дії — важкі для Карла XII і Мазепи дні після поразки під Полтавою. Історія написання поеми «Мазепа» Поему «Мазепа» Байрон написав під час перебування в Італії (у Венеції та Равенні) в 1818 або 1819 році. На розповіді Мазепи про його закоханість у молоді роки в юну красуню Терезу, дружину старого багатого графа-воєводи, позначилися взаємовідносини самого Байрона з юною дружиною графа Гвічіоллі, яку також звали Терезою. На початку своєї поеми Байрон подав довідку, що в її основу був покладений один із епізодів з «Історії Карла XII» французького письменника Вольтера про те, як «шляхтич» Мазепа в юності за зв’язки з жінкою польського вельможі був покараний — прив’язаний до дикого коня, якого відпустили в степ. Тоді «Мазепа від страждань і з голоду трохи не вмер». Ця подія й становить основний зміст поеми. Про неї розповідає Мазепа шведському королеві Карлу XII, коли після розгрому Петром І під Полтавою 1709 року вони втікали до Туреччини.