ответ:Мобільний телефон: за і проти.
Мобільний телефон – це те, що допомагає тобі зв’язатися із друзями, сім’єю, це те, за до чого ти без проблем отримуєш новини удвічі швидше, орієнтуєшся у місцевості за до навігатора, ловиш звуки своєї улюбленої музики, дивишся цікаве улюблене відео, отримуєш та надсилаєш листи. Словом, живеш та на повну використовуєш свого «маленького друга». Так, я навіть сперечатися не буду, що у теперішньому суспільстві без мобільного телефону – нікуди. Без цієї речі, ти ніби відірваний від світу. І як любив повторювати С. Балмер: «Мобільний телефон — це універсальний пульт для нашого життя». Також голова Microsoft сказав у одному із своїх інтерв’ю : « В багатьох країнах телефон виконуватиме роль комп’ютера для небагатих людей». І знову я згоджуюсь із цим твердженням. Адже телефон набагато доступніший та простіший у використанні.
Але разом із багатьма плюсами, мобільні телефони несуть і певні негативні моменти у своє «ідеальне існування». Значне опромінення організму електронними хвилями, шкідливо впливаючи на наше здоров’я. Часте читання java-книг у громадському транспорті, гучна музика у навушниках та пряма залежність від можливості «повиснути» в Інтернеті, все це – недоліки технологій та проблеми, які намагаються вирішити, але доти, доки людина сама не почне задумуватися над бездумністю своїх вчинків, доти ці проблеми так і не будуть вирішені, адже вони виникають в наслідок неправильного користування технікою та впертістю людини-користувача.
Я вважаю, що мобільний телефон – це ніби наші руки та вуха, які вміють працювати та слухати на відстані. І завжди потрібно пам’ятати стару добру істину «Чого багато , те – зайве». Отож, користуймося нашими «помічниками» та не забуваймо про міру та б нашого використання.
Тарас Григорович Шевченко у своїх творах дуже чітко передає страждання України.
Ще з народження Шевченко був кріпаком. У нього не було ні дитинства ні юності. Лише у 24 роки він став людиноюБзбулась його мрія-його викупили з кріпатства.Цитування з твору Т.Г.Шевченко:
Багатостраждальна моя Україно... Мученицька доля випала тобі упродовж багатьох століть. Палили тебе, топтали вороги-чужинці. Боліло твоє знеможене тіло, а ще більше боліла душа від того, що серед твоїх кривдників були і твої власні діти, яких ти виносила в своєму лоні, вигодувала, підняла на ноги, а вони зневажали тебе, відмовились, відцурались твоєї мови, відцурались свого роду