пушкін у посвяті назвав твір *евгеній онегин* «вільним романом». і справді, перше, що вражає кожного читача цього роману,— свобода. вона відчувається в усьому. вірші роману легкі, невимушені, наче автор зовсім не докладав зусиль, щоб створити їх. а між тим, роман — подвижницька праця, подвиг семи років. яка складається з тисяч віршових рядків, вийшла напрочуд легкою і вишуканою. у романі «євгеній онєгін» представлені всі рівні російського життя: тут і вищий світ петербурга, і дворяни-самітники, і провінційне товариство, і кріпаки ленських, і громадське життя (театр, ), і приватний, сімейний побут, і народні гадання, і «золота молодь», і селянин, що їде до міста, і різноманітні картини природи. енциклопедичне охоплення російської дійсності стало можливим завдяки особливому прийому — наявності образу автора. автор-оповідач виступає в різних особах: він друг і хороший знайомий онєгіна, покровитель і захисник тетяни, поет, що експериментує з новими принципами зображення дійсності, він свідок подій, що відбуваються в романі. образ автора сприяє розширенню часових і просторових меж роману, створює атмосферу вільної сюжетної та композиційної активності. автор звертається до читачів, скеровує їхню увагу, пояснює події, тобто налагоджує взаємодію автора й читача. іноді автор, як політик, звертає увагу на причину розорення поміщиків, збіднення селян. розуміє, що не можна старими вийти з економічної кризи, розмірковує про демократизм заходу. його цікавить і стан сучасної йому освіти, і доля жінки в суспільстві. автор не скутий заданою темою, він вільний у своїх роздумах і тому є цікавим співрозмовником. онєгін — характер індивідуальний. розкрити саме індивідуальність онєгіна пушкіну є принцип контрасту. онєгін не тільки протиставляється «світу», але й героям, близьким до нього,— ленському, тетяні. на принципі контрасту будував пушкін і образ тетяни. романом «євгеній онєгін» розпочався процес розквіту російської літератури, який вивів її на чільне місце у світовому літературному процесі. проблема, яку поставив пушкін у романі,— людина й сучасність, «герой сучасності» — стане однією з провідних у російській літературі хіх століття.
Снегурочка — героиня «весенней сказки» А. Н. Островского «Снегурочка» (1873). Действие пьесы происходит в «стране берендеев в доисторическое время» . Мифопоэтический образ Берендеева царства навеян устным народным творчеством. Это — идиллическое царство мира и согласия. Любовь — сердцевина жизни берендеев, форма их служения могучему языческому богу Солнца — Яриле. Появление среди людей «холодной» С. вносит в их жизнь «ревность, брань, усобицу» . В сердца людей проникает «остуда немалая» . Дочь Весны и Мороза, С. — всем чужая. Она «не знает любви совсем» . Ее влекут «людские песни» , страстные и печальные напевы любви. С. томится любопытством и удивляется силе этого чувства, заставляющего людей страдать и плакать. Но «младенческая душа» С. спит, никто не может пробудить в ней «желание любви» . Еще не зная любви, С. узнает «мучительную ревность» , зависть к чужому счастью. Она чувствует себя «обманутой, обиженной, убитой» , когда пастух Лель с легкостью покидает ее ради горячей сердцем и полной жизни Купавы. С. обращается к матери-Весне с мольбой о «даре любви» . Подаренный Весною волшебный венок пробуждает «дремоту души» , открывает С. красоту мира, радость жизни. «Гордый духом» Мизгирь становится «избранником души» С. Ее «холодное сердце» , познав любовь, превращается в обыкновенное, живое, человеческое сердце, и С. гибнет со словами: «Люблю и таю, таю от сладких чувств любви» . Ее «чудесная кончина» восстанавливает эпическое равновесие царства берендеев, как искупительная жертва, призванная умилостивить грозного Ярилу. Образ С. послужил прообразом героини оперы Н. А. Римского-Корсакова «Снегурочка» (1881). Первая исполнительница роли С. — Г. Н. Федотова (1873). Среди других исполнительниц — В. Ф. Комиссаржевская (1900), М. П. Лилина (1900).
Как правило, он представляет собой определенных пропорций полотнище, которое может быть выполнено из ткани одного или нескольких цветов. На флаге нередко размещается государственный герб или эмблема. При цветов и содержащихся на нем изображений может отражаться общественно-политическое устройство данной страны.
Значение флага для государства В древние времена определить на большом расстоянии принадлежность воинов, населенного пункта, судна к той или иной стране было большой проблемой. Для ее решения создали флаг. Тогда вознесенное на видном месте полотнище ярких цветов стало служить лучшим средством идентификации.
пушкін у посвяті назвав твір *евгеній онегин* «вільним романом». і справді, перше, що вражає кожного читача цього роману,— свобода. вона відчувається в усьому. вірші роману легкі, невимушені, наче автор зовсім не докладав зусиль, щоб створити їх. а між тим, роман — подвижницька праця, подвиг семи років. яка складається з тисяч віршових рядків, вийшла напрочуд легкою і вишуканою. у романі «євгеній онєгін» представлені всі рівні російського життя: тут і вищий світ петербурга, і дворяни-самітники, і провінційне товариство, і кріпаки ленських, і громадське життя (театр, ), і приватний, сімейний побут, і народні гадання, і «золота молодь», і селянин, що їде до міста, і різноманітні картини природи. енциклопедичне охоплення російської дійсності стало можливим завдяки особливому прийому — наявності образу автора. автор-оповідач виступає в різних особах: він друг і хороший знайомий онєгіна, покровитель і захисник тетяни, поет, що експериментує з новими принципами зображення дійсності, він свідок подій, що відбуваються в романі. образ автора сприяє розширенню часових і просторових меж роману, створює атмосферу вільної сюжетної та композиційної активності. автор звертається до читачів, скеровує їхню увагу, пояснює події, тобто налагоджує взаємодію автора й читача. іноді автор, як політик, звертає увагу на причину розорення поміщиків, збіднення селян. розуміє, що не можна старими вийти з економічної кризи, розмірковує про демократизм заходу. його цікавить і стан сучасної йому освіти, і доля жінки в суспільстві. автор не скутий заданою темою, він вільний у своїх роздумах і тому є цікавим співрозмовником. онєгін — характер індивідуальний. розкрити саме індивідуальність онєгіна пушкіну є принцип контрасту. онєгін не тільки протиставляється «світу», але й героям, близьким до нього,— ленському, тетяні. на принципі контрасту будував пушкін і образ тетяни. романом «євгеній онєгін» розпочався процес розквіту російської літератури, який вивів її на чільне місце у світовому літературному процесі. проблема, яку поставив пушкін у романі,— людина й сучасність, «герой сучасності» — стане однією з провідних у російській літературі хіх століття.